вівторок, 27 грудня 2011 р.

Політичні підсумки 2011 року: арешти, протести, провали, надбання…


2011 рік найбільше запам'ятається арештами представників помаранчевої влади і передусім Юлії Тимошенко, а також руйнуванням планів команди Віктора Януковича на більшу інтеграцію до Європи.


 Справа Юлії Тимошенко

Кримінальна справа проти Юлії Тимошенко була порушена у червні 2011року. У серпні її заарештували і помістили до Лук'янівського СІЗО. У жовтні Печерський суд столиці покарав її за «перевищення влади і службових повноважень» сімома роками ув'язнення. Їй інкримінують ці злочини під час підписання невигідних, на думку чинної влади, газових угод із Росією у 2009 році.
 
Станом на кінець 2011 року проти Юлії Тимошенко, як твердять її адвокати, порушено близько десяти кримінальних справ, які стосуються її діяльності на посаді керівника Кабінету Міністрів, а також попередньої бізнес-діяльності.
 
Усі спроби європейських структур, а також керівництва Росії вплинути на українську владу і домогтися звільнення Юлії Тимошенко досі не мали результату. Нові справи проти Юлії Тимошенко були порушені вже після вироку у «газовій» справі, а також після заяв лідерів ЄС, Великобританії та США про неприпустимість політичного переслідування одного із лідерів опозиції.
 
Багато оглядачів вважають, що дійсною причиною переслідування Юлії Тимошенко є недопущення її до участі у майбутніх парламентських та президентських виборах.
 
Після того, як у грудні Юлію Тимошенко, яка перебувала у медчастині СІЗО, повторно арештували у зв'язку із розслідуванням Службою безпеки України кримінальної справи щодо діяльності на посаді керівника компанії «Єдині енергетичні системи України», експерти кажуть про те, що вихід екс-прем'єра на свободу ані у разі позитивних рішень апеляційних інстанцій у газовій справі, ані у випадку підтримки парламентом статей про декриміналізацію Кримінального кодексу, не буде можливим.

Арешти та еміграція колишніх урядовців

Окрім Юлії Тимошенко, у слідчих ізоляторах у 2011 році перебували (або продовжують бути ув'язненими) урядовці та представники органів виконавчої влади, що працювали за часів прем'єрства Юлії Тимошенко і президентства Віктора Ющенка.
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко – у СІЗО із грудня 2010 року. Колишній в.о. міністра оборони Валерій Іващенко – із серпня 2010-го.
 
Міністр економіки в уряді Тимошенко Богдан Данилишин одержав політичний притулок у Чехії, колишній голова державного комітету з матеріального резерву Михайло Поживанов перебрався до Австрії, як тільки йому стало відомо про наміри його арештувати.
 
Колишній перший заступник голови «Нафтогазу» Ігор Діденко після кількамісячного перебування в СІЗО отримав 3 роки умовно, колишній керівник Державної митної служби Анатолій Макаренко та екс-керівник відділу Київської енергетичної митниці Тарас Шепітько (так само після попереднього затримання в СІЗО) – очікують суду, перебуваючи на підписці про невиїзд. Усі вони проходять у справі про розмитнення газу компанії «РосУкрЕнерго».
 
Екс-голова Державного казначейства Тетяна Слюз перебуває у міжнародному розшуку. Її заступницю Тетяну Грицун тримають у СІЗО із липня 2010 року.
 
Наприкінці 2010-го арештовували колишнього міністра навколишьного середовища Георгія Філіпчука та міністра регіонального розвитку та будівництва Василя Куйбіду, але через кілька місяців, вже у 2011-му їх звільнили. Справу проти Куйбіди закрили.
 
Колишнього заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука арештували у грудні 2010 року, у грудні 2011-го – амністували.
 
Прес-служба генеральної прокуратури повідомляла про передачу до суду кримінальних справ, порушених проти ще цілої низки представників помаранчевої влади, проте щодо вироків – інформація відсутня. Йдеться про екс-заступника глави мінприроди Богдана Преснера, двох колишніх заступників міністра транспорту Володимира Работньова та Олександра Давидова, екс-заступника глави Держкомрезерву Миколу Сіньковського та екс-заступника глави правління Пенсійного фонду Віктора Колбуна.
 
Провал підписання угоди «Україна-Євросоюз»

Українська влада не домоглася підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом та створення зони вільної торгівлі. Ще від часу арешту Юлії Тимошенко урядовці запевняли, що ЄС розділяє два процеси – переслідування екс-прем'єра і переговори із Євросоюзом. Проте, після вироку Юлії Тимошенко стало цілком очевидним, що ЄС ставить у пряму залежність перспективи євроінтеграції і долю екс-прем'єра і не має сумнівів у вибірковому правосудді в Україні. Президент Віктор Янукович також заявляв, що ЄС не має претензій до України, окрім однієї – стосовно Тимошенко.
 
Президент Ради ЄС Герман ван Ромпей заявив на саміті 19 грудня, що перспективи угоди залежатимуть від політичних обставин. «Сьогодні ми можемо заявити, що переговори щодо угоди про асоціацію завершені. Ми сподіваємося рухатися у напрямку підписання угоди про асоціацію якнайшвидше, але це залежатиме від політичних обставин», – заявив очільник ЄС.
 
Українська влада назвала саміт успішним, але більшість оглядачів вказують на те, що після руйнування планів про підписання угоди до кінця 2011 року Київ може розпочати більше зближення з Росією та структурами, де вона домінує.
 
Наростання і радикалізація протестів

Чорнобильці, підприємці, колишні воїни-інтернаціоналісти, фермери, студенти цього року виходили на протести. 2011-й став першим роком, коли у вуличних акціях лунали, передусім не політичні, а соціальні вимоги. Уряд заявляв, що «афганців» і «чорнобильців» підбурюють «політичні провокатори» із табору опонентів.
Якщо уряд наважиться скасувати пільги – а в Україні, як твердить віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко, близько 21 мільйона громадян є «пільговиками», – то протестів не уникнути і наступного року. Хоча не виключено, що влада відкладе ці рішення з огляду на наближення парламентських виборів.
 
У той же час, саме 2011 року помітними стали більші зусилля влади не допустити проведення мітингів та інших масових зібрань громадян. Суди переважно забороняли всі акції, проте це не зупиняло протестувальників, які вдавалися до радикальних дій.

Політична та інформаційна війна між Україною і Росією

2011 рік став для Віктора Януковича особливим у відносинах із Росією. Після того, як Київ почав вимагати зниження цін на російський газ і впритул наблизився до завершення переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС і угоди про асоціацію, критика із Москви лунала все гучніше.
 
До неї долучилися навіть провідні російські телеканали, контрольовані Кремлем. Російське телебачення заговорило про невиконання Януковичем передвиборчих обіцянок про тісніші стосунки із Росією та про запровадження російської мови як другої державної.
 
Російське керівництво, і передусім прем'єр Володимир Путін, також висловлювали своє невдоволення вироком Юлії Тимошенко.
 
А словесна війна на тему газу - взагалі виходила за дипломатичні межі. Дмитро Медвєдєв заявляв, що позиція України «ні у які ворота не лізе», є споживацькою, а Володимир Путін попереджав Київ, що у цінах на газ «халяви не буде».
 
У свою чергу, українська влада погрожувала Росії міжнародним судом. Не залишався у боргу із відповіддю і Віктор Янукович. Його заяви дуже нагадували риторику попередника, Віктора Ющенка.
 
«Спочатку загнали нас у кут, потім почали диктувати умови. Це принижує сьогодні не мене особисто, це принижує державу, і я не можу цього допустити!», – заявляв Віктор Янукович у вересні.
 
Однак, на кінець року заяви обох сторін значно пом'якшали. Це дало підстави для висновків про поступки, на які пішла, перш за все, Україна в обмін на зниження цін на газ. У той же час, Микола Азаров сказав у грудні, що через відсутність домовленостей із Росією у бюджет буде закладено ціну на газ $400 за тис. кубометрів.

Кримінальні справи проти Кучми та Мельниченка

Колишній президент Леонід Кучма зазнав кримінального переслідування у 2011 році. Кримінальну справу проти нього генеральна прокуратура порушила у березні, звинувативши у перевищенні службових повноважень, що призвели до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Сам Леонід Кучма ходив на допити у прокуратуру і заявляв, що розкриття вбивства журналіста є справою його честі, оскільки він не причетний до цього злочину.
Леонід Кучма зробив кілька заяв про те, що вбивство Георгія Гонгадзе і «касетний скандал» – це операція спецслужб якоїсь із іноземних держав, що була спрямована на послаблення України та на усунення президента, який у ті роки мав досить сильні позиції.
 
У грудні Печерський суд столиці закрив справу проти екс-президента, вирішивши, що для її відкриття генеральною прокуратурою не було достатніх підстав.

Генеральна прокуратура також у червні відновила кримінальну справу проти екс-майора державної охорони Миколи Мельниченка. Його звинувачують за кількома статтями Кримінального кодексу – у розголошенні державної таємниці, перевищенні влади чи службових повноважень та в підробці документів.
Прокуратура досі не змогла повідомити про результати розслідувань у цих двох кримінальних справах. А Микола Мельниченко перебуває в Ізраїлі.
 
Місяць тому Леонід Кучма сказав, що не виключає свого повернення у політику. Він може балотуватися у депутати парламенту в одному із мажоритарних округів.

Зміна виборчої системи

Україна повернулася до змішаної системи виборів Верховної Ради України. Закон, за який у листопаді проголосували не лише фракції провладної більшості, але й більшість опозиції, передбачає обрання половини парламенту за партійними списками, половини – у мажоритарних округах. Досі Україна мала негативний досвід такої системи виборів, оскільки переможці в одномандатних округах, прийшовши до парламенту, під тиском влади поповнювали провладну коаліцію. Експерти кажуть, що такий сценарій є цілком вірогідним і у 2012 році, коли відбудуться чергові вибори Верховної Ради.
 
Цей закон пересварив опозицію, оскільки виявилося, що найбільші опозиційні сили – «Батьківщина» Юлії Тимошенко та «Фронт Змін» Арсенія Яценюка – підтримавши підвищення прохідного бар'єра та змішану систему, фактично, позбавили менші партії шансу мати своїх представників у парламенті. Тепер опозиція намагається узгодити спільних кандидатів у мажоритарних округах.

Зіткнення націоналістів і комуністів у Львові 9 травня

9 травня 2011 року – дата, коли сталися найбільші сутички між прихильниками протилежних політичних таборів. У Львові націоналістичні організації намагалися не допустити використання червоних прапорів та георгіївських стрічок у день вшанування пам'яті загиблих у Вітчизняній війні. Конфлікт спровокувала Верховна Рада, яка напередодні ухвалила закон про використання червоного прапора Перемоги у святкові дні поруч із державним прапором. Тоді багато говорили про сплановану провокацію – з метою протиставити жителів Західної України решті українців.
 
Віктор Янукович легалізував червоний прапор через кілька тижнів після львівських подій, але Конституційний суд визнав закон антиконституційним.

Судові оскарження звань «Героя України»

У серпні Вищий адміністративний суд підтвердив рішення Донецького окружного адмінсуду і Донецького апеляційного адмінсуду, які визнали незаконними укази третього президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Юрію Шухевичу.
Досі невідомий нічим іншим юрист із Донецька Володимир Оленцевич виграв усі суди, довівши неправомірність нагородження званням «Герой України» осіб, які не були громадянами України. З цими ж аргументами він подавав позови до суду і стосовно поета-дисидента Василя Стуса, композитора і співака Володимира Івасюка, керівника Української капели бандуристів імені Шевченка у США Григорія Китастого. Однак суд ці позови не задовольнив.
Звання Героя України мають ще близько десятка осіб, які отримали нагороди у радянські часи.
 
Внаслідок цих судових позовів у суспільстві розгорнулася дискусія стосовно того, кому і за що влада має давати найвищу державну нагороду. Віктор Ющенко, за президентства якого чимало осіб були нагороджені посмертно, заявляв, що позбавлення звань національних героїв – це загроза українській державності.
 
Запровадження антикорупційних законів

В Україні почали діяти антикорупційні закони, які парламент не наважувався запровадити кілька останніх років. Вперше у законодавство України були введені норми, що підвищують відповідальність вищих посадових осіб за скоєння корупційних дій.
 
Зокрема, запроваджено декларування чиновниками своїх доходів і видатків, а також доходів членів їх сімей. Норма про членів сім'ї була компромісною, оскільки проект закону передбачав декларування і доходів, і видатків усіх близьких посадової особи. Однак в остаточній редакції парламент залишив вимогу про декларування лише доходів і лише сім'ї чиновника.
 
У жовтні президент підписав «Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015».
Проте рівень корупції в Україні за останній рік зріс. У щорічному світовому рейтингу Transparency International Україна опустилася з 134 на 152 місце, розділивши його із Таджикистаном.
 
... Отже, з Новим, 2012-м роком тебе, Україно!

Джерело  - finzah.com.ua
 

1 коментар:

  1. хотів теж приєднатись до поздоровлень,хай новий рік буде ріком надбань та втіле ння нових ідей...

    ВідповістиВидалити