«КОБЗАР» ТАРАСА

До річниці Т.Г. Шевченка

«Кобзар» Тараса – гордість наша,

Як Гімн Держави… Не «руїни»,

Яку топтали ляхи й шахи, -

А незалежної Вкраїни,

Його «Кобзар» - це вічна книга,

Твір генія, митця, творця,

А ще – борця-народолюбця.

Для нас цей твір – шедевр-картина

Й літературная перлина.

…Згадай історію, мій брате,

Й ті Шевченкові слова

Про те, як тяжко буть Солдатом

Малюнка, Правди і Пера…

Зазвичай геніїв гнобили

Кати людей в усіх віках…

Держава ж наша, бач? – всесила:

Пройшла часи!.. При всіх «гріхах»…

Тарас «Хмельниччину» й хвалив,

Богдана він, мабуть, любив..,

Й критикував разом із Богом..,-

Бо ж цар Росії мав стать «другом».

Чи ж міг Богдан тоді війною

І турка й ляха так змести

Отой козацькой булавою (?..),

Щоб без царя нашу Вкраїну

Від поневолі вберегти?

Багато мовлено про все це,

І багатьма розумних світу…

А що ж нам з Вами залишилось?

Молитись? Каятись? Терпіти?...

А чи згадать змість «ЗАПОВІТУ»?

І дійсно, Він (кобзар) казав:

«Караюсь, мучуся.., але не каюсь!..» *

Цей час й для нас, мабуть, настав:

ДЕРЖАВА Є! «Не відрікаюсь!»

Бо відрікатись… Знову гріх,

Який, - вже знаємо.., - був часто

Граблями в діях (повтор сміх?)

Усіх керманичів. Нещасних…

Отих керманичів. Нездатних…**

                                                                                      Василь Ткаленко

                                                                                      Юрист, м.Лозова

                                                                                      лютий, 2013 року

                                                                                     

* Цитата «Караюсь, мучуся.., але не каюсь!..» - із «Кобзаря», (дослівно)

** для безпеки редакційної політики можливо замінити.